Підлий отруту ти мені, кохана, в чашу
І я одним ковтком її опустошу…
Нехай загину але від коханих…
Коханих рук, мені, чомусь, так дорогих…
Пробий кинжалом скалки мого серця,
Що ти залишила в мені колись
Що їм і не судилося зібратись
В очікуванні смертного кінця…
Облиш розірвану на шмаття душу,
Її уже не скріпиш все одно…
Лиш мріяти про тебе зараз мушу,
Бо з думок ти не зникнеш, як в кіно…
(с)пер хз откуда
